Вівторок, 26 жовтня

Як в січні 1918 року Одеса мала свої Крути. Місто чинило героїчний опір більшовикам

Наприкінці січня 1918 року патріоти України захищали Батьківщину не лише у Крутах

У ті дні бойові дії велися і в Одесі, про що теж не можна забувати, розповідає  Думская.net.

26 січня 1918 року року в Одесі спалахнув більшовицький заколот, організований так званим Румчеродом – Радою солдатських депутатів від Румунського фронту, Чорноморського флоту і Одеси. Ним було утворено військово-революційний комітет (ВРК), він же “Комітет п’ятнадцяти” – за кількістю членів.

Похорон загиблих в результаті обстрілу більшовиків і вуличних боїв в Одесі в кінці січня 1918 року. Пушкінська вулиця та ріг Грецької

Похорон загиблих в результаті обстрілу більшовиків і вуличних боїв в Одесі в кінці січня 1918 року. Пушкінська вулиця та ріг Грецької

До ранку 27 січня червоні зайняли штаб округу, вокзал, телефонну станцію і телеграф, оголосивши про встановлення в місті радянської влади.

Тим часом в Одесі залишалися й українські сили, вірні Центральній раді УНР – гайдамаки і юнкера. Підтримані значною частиною городян, що не сприймали більшовиків, вони почали контрнаступ з боку Великого Фонтану. 28 січня 1918 року українцям вдалося взяти під контроль центральні райони і опанувати ключовий пункт – залізничний вокзалом, куди відразу ж почали прибувати свіжі частини.

“Здавалося, настав перелом, і комуністів, які до кінця дня утримували тільки промислові околиці, де вони користувалися підтримкою, чекає поразка”, – зазначається у матеріалі.

На жаль, 29-го ситуація знову змінилася. На боці більшовиків виступили екіпажі кораблів Чорноморського флоту, які стояли в одеській гавані – броненосців “Синоп” і “Ростислав”, а також крейсера “Алмаз”. Вони відкрили артилерійський вогонь по центру міста. Їх підтримав бронепоїзд “Заамурець”, який встиг прибути до Одеси.

30 січня румчеродовці відтіснили українські частини в район 16-й станції Великого Фонтану, відбивши вокзал і взявши штурмом юнкерське училище на 3-й станції. 31 січня підрозділи УНР були змушені залишити Одесу.

За різними даними, в ті дні в місті загинуло від 120 до 300 осіб, в тому числі приблизно 70 мирних жителів.

Полеглих з обох сторін поховали в братській могилі на Куликовому полі.

Після цього була утворена так звана Одеська радянська республіка, що частково контролювала досить велику територію на південному заході України. Її керівники насамперед націоналізували великі підприємства і житловий фонд (що супроводжувалося звичайним кримінальним здирством), оголосили війну Румунії, а ще розгорнули масові репресії. Їх зазнали найрізноманітніші групи населення, причому не тільки ті, які підтримували УНР.

Крейсер "Алмаз"

Крейсер “Алмаз”

Історики вважають, що всього за два неповних місяці існування ОРР було вбито до 2 тис. одеситів. На “Синопі” більшовики влаштували плавучу в’язницю, а на крейсері “Алмаз” полоненими і незаконно заарештованими буквально топили печі або обливали водою на морозі, перетворюючи на крижані брили, які потім скидали в море.

Одеська радянська республіка протрималася до 13 березня 1918 року, коли місто зайняли німецькі, австро-угорські та українські частини. Особливих боїв не було. Командувач військами ОРР Михайло Муравйов писав Володимиру Леніну, що Одесу довелося здати, оскільки більшовикам не вдалося провести мобілізацію: одесити її просто саботували. Слід додати, що масово заманити городян в РККА не вдалося і під час другого пришестя червоних, в квітні-серпні 1919 року.

Червоний командир Михайло Муравйов закінчив своє життя в липні 1918 року - більшовики оголосили його "зрадником і ворогом народу" й розстріляли

Червоний командир Михайло Муравйов закінчив своє життя в липні 1918 року – більшовики оголосили його “зрадником і ворогом народу” й розстріляли

Про всі ці події розповідає документальний фільм “Українська революція в Одесі. 1918”, знятий групою “Південний Артпростір” – художниками-волонтерами Павлом Майстренком і Катериною Антоненко з ініціативи одеських істориків Тараса Вінцковського, Олександра Музичка і Тараса Гончарука та за підтримки Українського інституту національної пам’яті.

“У ці січневі дні ми згадуємо не тільки героїв Крут під Києвом, ми схиляємо голови перед пам’яттю гайдамаків і юнкерів, які поклали свої життя, захищаючи українську Одесу, згадуємо сотні закатованих одеситів, а також Івана Луценка, Всеволода Змієнка та Івана Липу, які зуміли тоді організувати для захисту міста тисячі городян під українськими прапорами”, – прокоментував вихід фільму глава Південного міжрегіонального відділу Українського інституту національної пам’яті, ветеран АТО-ООС Сергій Гуцалюк.

Довідка

Щороку Україна відзначає День пам’яті героїв Крут – студентів і юнкерів, які 29 січня 1918 роки дали бій більшовикам за 130 кілометрах від Києва і затримали їх наступ, вигравши час, що дозволило Українській народній республіці підписати мирний договір з Четверним союзом у Брест-Литовську.

ТЕГИ: